У вірш “Чому, сказати, й сам не знаю…” Андрій Малишко вклав ідею про велике значення рідних місць для кожної людини. Головна думка вірша – людина завжди пам’ятатиме батьківську хату і ніколи не забуде стежини до неї. “Чому, сказати, й сам не знаю…” – це по суті розповідь Андрія Малишка про рідні краї та роздуми про їхнє значення у житті людини.
“Чому, сказати, й сам не знаю…”
Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту теж нема.
Кудись пішла, не повертає,
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
Дощами мита-перемита,
Дощами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль і ревний жаль.
1970 р.
Читати твори Андрія Малишка.
