Сапфо: біографія та твори
Сапфо (також Сафо, Псапфо) (бл. 630 р. до. н.е. — 570 до н.е.) — давньогрецька поетеса та музикантка, яку Платон назвав “десятою музою”. Як і про багатьох інших давньогрецьких поетів у нас немає точних біографічних даних, а ті, що є, часто суперечать одні одним. Невідома навіть точна дата її народження — це сталось між 630 та 620 роком до н.е. у місті Мітілена на острові Лесбос в Егейському морі. Її батько був аристократом-торговцем на ім’я Скамандронім, а матір звали Клеїс. Також у Сапфо було троє братів. Однак коли дівчині було шість років помер її батько, тож мати мусіла її віддати до школи гетер де вона навчилась співати та танцювати. Вже у дитинстві у Сапфо було помітне відчуття слова та ритму, тож вона писалагімни для хору, який виступав на релігійному святі Мітилени на честь давньогрецької богині Артеміди Термії, володарки водних джерел Лесбосу. Однак 618 року до н.е. у місті захопив владу Меланхр, який встановив диктатуру, тож Сапфо була вимушена врятуватись втечею на Сіцилію. Загалом у вигнанні вона провела 13 років і лише у 30-річному віці змогла повернутись на острів Лесбос.
Хоча інформації про Сапфо небагато, однак є описи її зовнішності сучасниками: невисока, смаглява брюнетка з блискучими очима та довгим і кучерявим волоссям, яке спадало вздовж щік.
За традицією частина майно, у цьому регіоні Греції, передавалась у спадщину по жіночій лінії. Такожна Лесбосі були замкнуті співдружності чоловіків та жінок, тож Сапфо очолювала одну з таких співдружностей при храмі Афродіти. Там вона стала засновницею Дому муз — однієї з найдавніших музично-поетичних студій, школи риторики де навчались дівчата з багатих грецьких сімей.
Твори Сапфо
Лірика Сапфо є близькою до фольклору, вона майже не виходить за межі суто жіночих переживань, однак при тому її лірика проста та яскрава.
Поетична спадщина Сапфо була зібрана Александрійською бібліотекою та складає дев’ять книг: жіночі культові гімни, весільні та обрядові пісні, пісні про кохання, елегії. Втім значна частина творчості дійшла до нас лише в уривках.
Заслугою Сапфо є те, що вона суттєво вдосконалила поетичну техніку запровадивши велику та малу сапфічну строфи, яка отримала схвалення у її сучасників, використовували інші поети, у тому числі і ті, що писали латиною, як, наприклад, давньоримський поет Горацій. Особливістю сапфічної строфи є особлива форма чергування наголошених та ненаголошених складів, які утворюють чотиривірш з розмаїтим метром, тобто віршовим розміром. Також її твори відзначались особливою мелодійністю та розмаїтою ритмікою.
Також їй вдалось зобразити психічний стан людини не за зовнішніми ознаками, а спостерігаючи за внутрішніми переживаннями. Також у її віршах помітно щирість почуттів, тонке відчуття краси природи. Її творчість мала значний вплив на подальший розвиток літератури багатьох народів, у тому числі і на українську літературу.
