Вірш Володимира Сосюри “Васильки” належить до інтимної лірики. Його поет написав під впливом однойменної народної пісні. “Васильки” – це поетична мініатюра-роздум про красу життя. Володимир Сосюра наповнив вірш асоціаціями, виразними образами і своїм поетичним баченням краси. Природа у вірші “Васильки” персоналізована, одухотворена: вона радіє і сумує разом з ліричним героєм. Разом з образами природи у вірші описані щирі почуття, примні емоції та відчуття закоханих.
“Васильки”
Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.
1939 р.
Читати твори Володимира Сосюри.
