Вірш Станіслава Чернілевського “Теплота родинного інтиму” – це розповідь про маму і тепло рідної домівки, яка мама створює своєю турботою. Цим віршем Станіслав Чернілевський стверджує, що сім’я – найвища цінність для людини, а самотність – це найбільше горе. Твір “Теплота родинного інтиму” закликає любити своїх батьків та не забувати рідний дім.
“Теплота родинного інтиму”
Теплота родинного інтиму.
Ще на шибах досвіток не скрес.
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.
Весело і з ляком серед печі
Полум’я гуляє по гіллю.
Ковдрою закутуючи плечі,
Мати не пита, чому не сплю.
Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.
Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив’язана до неба
Світанковим маминим вогнем.
Вірш “Теплота родинного інтиму” Станіслава Чернілецького
Читати твори Станіслава Чернілевського.
