У вірші “Мені тринадцятий минало” Тарас Шевченко зображує своє безрадісне дитинство, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу. твір відображає співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка та засуджує часи кріпацтва, за яких у людини не було прав. Тарас Шевченко вклав у вірш “Мені тринадцятий минало” образи усіх дітей, які, як і він, не мали щасливого дитинства, бо жили в неволі. Цей вірш емоційно насичений та передає різні відтінки почуттів ліричного героя – тринадцятирічного хлопця-пастуха, кріпака сироти: з одногобоку Тарас Шевченко пише про приємні емоції від природи, яка зігріває його ясним сонечком, напуває пахощами трав, дарує відчуття спокою й тихої радості; з іншого – герой усвідомлює, що він – кріпак, і це боляче ранить серце підлітка.
“Мені тринадцятий минало…”
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога. …….
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся богу… І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось…
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє —
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала
Та й почула, що я плачу,
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала …..
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє… Лани, гаї, сади!
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня!.. а й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи, на ниві,
Нічого б на світі не знав,
Не був би в світі юродивим,
Людей і бога не прокляв!..
[Орська, кріпость 1847]
“Мені тринадцятий минало…” Тараса Шевченка – читати повний текст
Читати твори Тараса Шевченка.
