У поемі “Чайка на крижині” Ліна Костенко відтворила свої роздуми про смисл життя людини. Вона возвеличує любов до рідного краю, до всього, що з ним пов’язано, навіть, перебуваючи далеко за межами рідної землі. Лірична героїня, перебуваючи у Польщі, спостерігає за красою Одри, кораблями біля причалів, побачивши чайку – починає роздумувати про смисл життя людини. У творі “Чайка на крижині” людина порівнюється з птахом, але людські крила зроблені не з пуху, а з правди, чесності, довір’я, вірності у коханні, з вічного поривання, з щирості до роботи, з щедрості та турботи, з пісні, з надії, з поезії, з мрії. Героїня поеми Ліни Костенко одного разу побачила корабель з прапором рідного краю і остаточно зрозуміла, що батьківська земля, рідний край для кожної людини є наймилішим, дорогим.
“Чайка на крижині”
В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала… Що ж робити? —
Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум”яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б’ючись об каміння берегове…
І нарешті по Одрі — темній, широкій —
На останній крижині самотня чайка пливе.
— Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора…
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться… Піде вода кругами…
— Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?
Твори Ліни Костенко онлайн
Читати твори Ліни Костенко.
