У цій байці, Лебідь, Щука та Рак вирішили разом працювати над одним завданням – перетягнути хуру. Однак, кожен з них діяв по-своєму: Лебідь намагався підлетіти, Рак впирався, а Щука тягла в воду. Через відсутність координації та взаєморозуміння між ними, їхні зусилля були марними, і вони не змогли досягнути своєї мети.
Головна мораль цієї байки полягає в тому, що безлад та егоїзм не приносять бажаного результату. Автор висміює людей-егоїстів, які не можуть діяти в команді. Таким чином, Леонід Глібов наголошує на важливості співпраці та взаємодії для досягнення спільної мети.
“Лебідь, Щука і Рак”
У товаристві лад — усяк тому радіє;
Дурне безладдя лихо діє,
І діло, як на гріх,
Не діло — тільки сміх.
Колись-то Лебідь, Рак та Щука
Приставить хуру узялись.
От троє разом запряглись,
Смикнули — катма ходу…
Що за морока? Що робить?
Ай не велика, бачся, штука,—
Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто ні —
судить не нам
Та тільки хура й досі там.
(1853)
Читати твори Леоніда Глібова
