“Балада про соняшник” написана у дуже незвичному жанрі. Сам Іван Драч називає твір баладою, однак він не вкладається у загальноприйняте розуміння цього жанру. Він має ознаки і притчі, і невеликої поеми, хоча баладні елементи також є у творі, зокрема, олюднення образів соняшника й сонця і особливий драматизм. “Балада про соняшник” – це опис краси у повсякденні і, водночас, опис захоплення поезією.
. . .
. . .
“Балада про соняшник”
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі…
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
“Балада про соняшник” читати онлайн
Читати твори Івана Драча.
