Ірина Жиленко, Читати твори української літератури

Гном у буфеті. Ірина Жиленко

iryna-zhylenko

Використовуючи багато епітетів та метафор Ірина Жиленко у вірші “Гном у буфеті” персоніфікувала міфічного гномика, який живе в уяві дитини. Вона закликає шанувати і любити його як сімейну реліквію. “Гном у буфеті” – це символ давніх речей і реліквій, які мають свою історію та особливе значення у житті людини, тому їх потрібно шанувати, прислухатися до їхнього звуку, пронесеного через століття.

“Гном у буфеті”

Ти знаєш, у нашому домі,

в старому буфеті, давно

живе мій добрий знайомий –

старенький буфетний гном.

Він знав ще дідуся хлоп’ям,

а маму — малим дівчатком,

гукав пустунам: “Ай-яй!”,

Слухняним давав шоколадки.

Замкнувши буфет на гачок,

золотить на свята сервізи.

Багріє його ковпачок

за склом серед вазочок різних.

Він любить какао пить,

смоктати м’ятні гостинці.

Так довго і солодко спить

в старій музикальній скриньці.

Навчився він чемних манер

в одної маркізи з фарфору.

Сказала маркіза: — Тепер

дружити із вами не сором.

Ви просто — франтом, хоча

втягніть у петлицю троянду.

І прошу до мене на чай

Разом з цвіркуном-музикантом;

Століття, і друге, і третє, —

прислухайся! — чуєш? – завжди

клопочеться гном у буфеті,

бормоче, зітха, шарудить.

І тупа, і плямка в куточку,

і дзвонить в буфетні шибки.

І в довгі засніжені ночі

нашіптує дітям казки.

Ірина Жиленко “Гном у буфеті”

Читати твори Ірини Жиленко.