Гном у буфеті. Ірина Жиленко

Використовуючи багато епітетів та метафор Ірина Жиленко у вірші "Гном у буфеті" персоніфікувала міфічного гномика, який живе в уяві дитини. Вона закликає шанувати і любити його як сімейну реліквію. "Гном у буфеті" - це символ давніх речей і реліквій, які мають свою історію та особливе значення у житті людини, тому їх потрібно шанувати, прислухатися до їхнього звуку, пронесеного через століття.

"Гном у буфеті"

Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий –
старенький буфетний гном.

Він знав ще дідуся хлоп’ям,
а маму — малим дівчатком,
гукав пустунам: "Ай-яй!",
Слухняним давав шоколадки.

Замкнувши буфет на гачок,
золотить на свята сервізи.
Багріє його ковпачок
за склом серед вазочок різних.

Він любить какао пить,
смоктати м’ятні гостинці.
Так довго і солодко спить
в старій музикальній скриньці.

Навчився він чемних манер
в одної маркізи з фарфору.
Сказала маркіза: — Тепер
дружити із вами не сором.

Ви просто — франтом, хоча
втягніть у петлицю троянду.
І прошу до мене на чай
Разом з цвіркуном-музикантом;

Століття, і друге, і третє, —
прислухайся! — чуєш? – завжди
клопочеться гном у буфеті,
бормоче, зітха, шарудить.

І тупа, і плямка в куточку,
і дзвонить в буфетні шибки.
І в довгі засніжені ночі
нашіптує дітям казки.

Ірина Жиленко "Гном у буфеті"

Читати твори Ірини Жиленко.