Байка «Вівчар» Леоніда Глібова розповідає про вівчаря на ім’я Тарас, який пас овечок свого пана. Тарас поскаржився, що нібито Вовк, який живе на болоті, краде овець. Пан наказав людям стерегти Вовка, проте панські вівці усе так само зникали, а у вівчаря Тараса тим часом був і борщ з м’ясом і пиріжки з начинкою. Бо насправді ніякого Вовка не було, Тарас його вигадав, щоб безборонно красти у пана овець.
Мораль цієї байки: люди є різні, і сліпо довіряти кожному не можна. Потрібно вмикати критичне мислення, співставляти факти, щоб бачити реальний стан справ, а не вестися на чужі вигадки.
“Вівчар”
Був на селі вівчар Тарас,
Він панових овечок пас.
Став мій Тарас чогось журитись:
Сидить, головоньку схилив,
А панові боїться похвалитись,
Щоб пан не бив.
— Чого ти, брате, світом нудиш? —
Питаються його.
— Ох, братці! Лишенька мого
Абияк не відбудеш…—
От став хвалитись він, що є в болоті Вовк
І, на лихо йому, хапає овечок…
— Що ж, брате, будемо робити,—
Ще й не таке нам діє Вовк!..
А пан за віщо буде бити?,—
Гуртом вони до пана всі пішли,
Усе по правді розказали.
Звелів їм пан, щоб Вовка стерегли
І, коли можна, щоб піймали.
Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть,
А Вовка щось нема й не чуть…
Чого ж се так, що у Тараса часом
Буває добрий борщ із м’ясом
Та з начинкою пиріжки?..
Дурні дядьки!
Ні один з вас не розчовпає!
Який там в біса звір!
На Вовка тільки поговір,
А овечок Тарас хапає!..
(1858)
Читати твори Леоніда Глібова
