У вірші “Блакить мою душу обвіяла” Павло Тичина виразив шанобливе ставлення до України та зобразив любов до рідної землі. В основі вірша “Блакить мою душу обвіяла” – залюбленість у природу, радісно-тремтливе ставлення до неї, які органічно поєднується з любов’ю до рідного краю. Павло Тичина у вірші використав метафори та порівняння, які надають твору мелодійності.
Блакить мою душу обвіяла…
Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця намріяла,
Душа причастилася кротості трав
Добридень я світу сказав!
Струмком серед гаю як стрічечка.
На квітці метелик мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля
Добридень тобі, Україно моя!
Вірш Павла Тичини “Блакить мою душу обвіяла…”
Читати твори Павла Тичини.
