Вірш “Два кольори” написаний у формі монологу сина, у якому він висловлює свою любов до матері й подяку за її любов і турботу. Через образ вишитої сорочки, щасливих і сумних доріг, маминої любові Дмитро Павличко розкриває характер ліричного героя. Темою вірша стали роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче. У 1964 році композитор Олександр Білаш поклав на музику вірш Дмитра Павличка “Два кольори” – ця пісня і досі є однією з найпопулярніших в Україні.
“Два кольори”
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.
. . .
. . .
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Читати твори Дмитра Павличка.
