Вірш “Страшні слова, коли вони мовчать” про відповідальність митця перед людьми за свої слова і творіння. В ньому Ліна Костенко пише про важливість сказати щось своє, неповторне, вагоме, що б зачепило душу людини, підтримало її, розрадило. “Страшні слова, коли вони мовчать” – це закодоване розуміння значення слова у житті всього суспільства і кожної людини окремо. Ліна Костенко переконана, що автор має обережно й дуже відповідально ставитися до написаного.
. . . . .
“Страшні слова, коли вони мовчать”
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Читати твори Ліни Костенко.
