У вірші “Арфами, арфами….” Павло Тичина передав відчуття наближення весни у різних сенсах: як пори року в природі, як життєрадісну юність і як відродження рідної землі. Персоніфікований образ дівчини-весни Павло Тичина передає через неологізми, епітети, порівняння та інші художні засоби. “Арфами, арфами…” вражає асоціативним багатством та майстерними метафорами.
. . . . .
“Арфами, арфами…”
Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Думами, думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон
як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Любая, милая,-
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям
вкрай.
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
1914 р.
Читати твори Павла Тичини.
