Читати твори української літератури, Шевченко Тарас Григорович

Якби ви знали, паничі… Тарас Шевченко

shevchenko_son_1

Вірш “Якби ви знали, паничі…”

Вірш “Якби ви знали, паничі…” Тарас Шевченко присвятив темі кріпаччини та важкій долі кріпаків. Він сам народився у сім’ї крапаків, тому знає яке важке та безрадісне кріпатське життя. Вірш “Якби ви знали, паничі…” має автобіографічні мотиви із життя Тараса Шевченка. Він описує свій дім і подає контраст красивої природи та важкого життя людей, здадує про несправедливість, звертається до Бога, щоб спробувати зрозуміти, чому така тяжка доля призначена людині.

. . . .

Якби ви знали, паничі…

Якби ви знали, паничі,

Де люди плачуть живучи,

То ви б елегій не творили

Та марне бога б не хвалили,

На наші сльози сміючись.

За що, не знаю, називають

Хатину в гаї тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози! Я не знаю,

Чи єсть у бога люте зло,

Що б у тій хаті не жило?

А хату раєм називають!

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину… В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло… Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили!

А сестри! сестри! Горе вам,

Мої голубки молодії!

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете!

Мені аж страшно, як згадаю

Оту хатину край села!

Такії, боже наш, діла

Ми творимо у нашім раї

На праведній твоїй землі!

Ми в раї пекло розвели,

А в тебе другого благаєм.

З братами тихо живемо,

Лани братами оремо

І їх сльозами поливаєм.

А може й те ще… ні, не знаю,

А так здається… сам єси…

(Бо без твоєї, боже, волі

Ми б не нудились в раї голі)

А може сам на небесі

Смієшся, батечку, над нами

Та, може, радишся з панами,

Як править миром! Бо дивись:

Он гай зелений похиливсь,

А он з-за гаю виглядає

Ставок неначе полотно,

А верби геть понад ставом

Тихесенько собі купають

Зелені віти… Правда, рай?

А подивися та спитай,

Що там твориться у тім раї!

Звичайне, радість та хвала

Тобі єдиному святому

За дивнії твої діла!

Отим-бо й ба! Хвали нікому,

А кров, та сльози, та хула, —

Хула всьому! Ні, ні! Нічого

Нема святого на землі…

Мені здається, що й самого

Тебе вже люди прокляли!

Оренбург, 1850 р.

. . . .

Читати твори Тараса Шевченка.