Веснянка “Ой кувала зозуленька” – це заклик до зозулі накувати якомога більше років. Зозулю в народi вважали вiщим птахом, iз ïï особливим спiвом – куванням – пов’язано багато прикмет. Зокрема, колись вважали, що коли перший раз почуєш птаха, треба кинути ïй копiйки, щоб мати упродовж року грошi. Слова веснянки “Ой кувала зозуленька” пов’язані з іншою прикметою – вважалося, що скiльки разiв зозуля закує – стільки років людина проживе. За настроєм ця веснянка трохи сумнаа, бо виражає сумнiв, чи доведеться ще наступного року почути зозулине кування.
“Ой кувала зозуленька”
Ой кувала зозуленька,
Сівши на лелії, —
Співай, співай, товаришко,
Минає неділя.
Ой кувала зозуленька.
Сівши на барвінок, —
Співай, співай, товаришко,
Минув понеділок.
Ой кувала зозуленька
Та й кувала сорок, —
Співай, співай, товаришко,
Минає вівторок.
Ой кувала зозуленька.
Сіла на віконце, —
Співай, співай, товаришко.
Бо заходить сонце.
Співай, співай, товаришко,
Бо вже не будемо,
Та не знаєм, товаришко,
Чи нарік діждемо.
Веснянка “Ой кувала зозуленька”
