Вірш “Інфанта”
Вірш “Інфанта” Миколи Вороного поєднує інтимну лірику із яскравими описами пейзажів. Микола Вороний використовує багато художніх засобів, які роблять вірш “Інфанта” емоційним і мелодійним. “Інфанта” виявляє вплив на Миколу Вороного тенденцій символізму. Вірш має абстрактно-умовний характер, а образ вічної краси у ньому автор намагається створити узагальнено.
. . . .
Інфанта
Різьблю свій сон… От ніби вчора ми
Зійшлись,— і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз.
У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечинь,—
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.
Дзвінкою чорною сильветою
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.
Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий,
Рум’яне сяйво і блакить.
Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви поуз мене перейшли.
Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей,—
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла…
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.
1907-1922 рр
. . . .
Читати твори Миколи Вороного.
