Як звично нам ставити рамки та карати дитину за її поведінку.. Бо ми ж дорості і знаємо краще як треба! Але.. подивитись на світ очима радості і подиву - цю здатність ми втрачаємо з кожним роком.. може варто відкинути повчання і спробувати просто жити - жити, як це роблять діти - легко і натхненно!

Що криється за обманом дитини: страх, маніпуляція, втрата довіри у стосунках? І чи існує окреслена межа, що розділяє вимисел, фантазію і відверту брехню? Як дорослим реагувати правильно з точки зору майбутніх наслідків - карати, не зважати чи вникати в суть самої ситуації, щоб докопатись до першопричин?

Дитяча агресія - камінь, об який розбиваються авторитети багатьох батьків! Як це я не можу впоратись з вихованням власної дитини? Що я роблю не так? Він чинить все це мені на зло! З такими наболілими питаннями найчастіше звертаються батьки до різних спеціалістів...

Якщо у вас є діти підліткового віку, молодші сестри та брати підлітки або просто друзі - підтримайте їх. Їм швидше за все зараз це просто необхідно. Зміни, що відбуваються в організмі підлітка колосальні, особливих трансформації зазнає структура головного мозку, що, власне, добре пояснює непрогнозованість емоційних стпнів та поведінки підлітка.

Відповідальність - риса, що притаманна зрілим особистостям, більше того, вона, власне, і є маркером зрілості і самодостатності людини. То ж чи варто її вимагати від дитини? Звісно, ні. Але от розвивати і вчити, особливо власним прикладом, дуже навіть корисно.

Що найважливіше у сімейних відносинах? І це ключове питання для обговорення - в першу чергу між самими членами родини. Бо цінним є спільність, співпадіння поглядів і можливість і бажання робити щось разом.

Як це - бути підлітком? Питання, здавалось би, не складне, якщо врахувати, що кожен дорослий несе у собі цей досвід. Інша справа, що досвід цей міг бути болючим і травматичним, і наша психіка всіляко захищається від спогадів про цей період. І все ж питання доречне, якщо ми хочемо зрозуміти власну дитину і бути поряд під час невизначеності і кризи.

Так, зміни не завжди відбуваються плавно і рівномірно - переважно це криза, точка кипіння, тупік, з яким відкривається простір нових можливостей. І так якраз найкраще можна охарактеризувати підлітковий вік.. Тому зберігайте спокій і будьте готовими до змін!

Агресивна дитина часто отримує від соціуму різко негативне ставлення, не рідко його відчувають і батьки, які несуть відповідальність за виховання. І все ж - чи не важливіше сприйняти таку поведінку як сигнал про серйозну проблему, як крик про допомогу дитини, яка ще не має багато можливостей привернути увагу до власного болю?