Звичайно, ми любимо наших дітей - це навіть не обговорюється... але от форма нашої любові часто дуже різноманітна. Деколи вона проявлена у вседозволеності - коли дитині не можливо відмовити, а в іншій ситуації вона стоїть н сторожі правил і схем - і кожне порушення дитини трактується злочин і невдячність. Де здорова межа? Як поступати правильно і, ...

Ми так боїмося нудьги і так старанно втікаємо від неї, що не залишається нічого іншого як перебувати у постійній круговерті подій і думок. Якщо ідеться про дорослу людину - то звичайно це її вибір. Але от чи корисно дитині бути зайнятою постійно, і чи навчиться вона сама придумувати те, що їй цікаво, адже для фантазії потрібен простір!

Що найважливіше у сімейних відносинах? І це ключове питання для обговорення - в першу чергу між самими членами родини. Бо цінним є спільність, співпадіння поглядів і можливість і бажання робити щось разом.

Як це - бути підлітком? Питання, здавалось би, не складне, якщо врахувати, що кожен дорослий несе у собі цей досвід. Інша справа, що досвід цей міг бути болючим і травматичним, і наша психіка всіляко захищається від спогадів про цей період. І все ж питання доречне, якщо ми хочемо зрозуміти власну дитину і бути поряд під час невизначеності і кризи.

Роль батька у сім'ї? Однозначно ключова, як і материнська. Важко говорити про повноцінне виховання дитини, якщо батько не братиме у ньому участь. Але в чому основна проблема? З одної сторони така дитини виросте з відчуттям вседозволеності і відсутності меж, а з іншого - з дефіцитом внутрішньої сміливості та впевненості у собі.

Агресивна дитина часто отримує від соціуму різко негативне ставлення, не рідко його відчувають і батьки, які несуть відповідальність за виховання. І все ж - чи не важливіше сприйняти таку поведінку як сигнал про серйозну проблему, як крик про допомогу дитини, яка ще не має багато можливостей привернути увагу до власного болю?

Діти часто опиняються у ситуації нового досвіду - тому тривога неминуча. І все ж... дитина має природню цікавість і велике прагнення пізнати світ. Нм треба лише підтримати її, подбати про безпеку і втішити і заспокоїти в разі невдачі. І тоді вона матиме внутнішній ресурс для подолання тривоги не лише в юному віці, але і протягом життя.

Так, зміни не завжди відбуваються плавно і рівномірно - переважно це криза, точка кипіння, тупік, з яким відкривається простір нових можливостей. І так якраз найкраще можна охарактеризувати підлітковий вік.. Тому зберігайте спокій і будьте готовими до змін!

Світ очима дитини - простий і складний одночасно, їй ще не відомі всі зв'язки і закономірності процесів, проте найважливіша істина приходить до нас у дуже ранньому віці - без любові вижити не можливо.