Дитяча агресія - камінь, об який розбиваються авторитети багатьох батьків! Як це я не можу впоратись з вихованням власної дитини? Що я роблю не так? Він чинить все це мені на зло! З такими наболілими питаннями найчастіше звертаються батьки до різних спеціалістів...

Так, зміни не завжди відбуваються плавно і рівномірно - переважно це криза, точка кипіння, тупік, з яким відкривається простір нових можливостей. І так якраз найкраще можна охарактеризувати підлітковий вік.. Тому зберігайте спокій і будьте готовими до змін!

Питання хвилююче для батьків, а відповідь найкраще отримати від фахівця. Йому відомі найважливіші передумови, які відповідають за можливість дитини повноцінно навчатись у школі.

Як це - бути підлітком? Питання, здавалось би, не складне, якщо врахувати, що кожен дорослий несе у собі цей досвід. Інша справа, що досвід цей міг бути болючим і травматичним, і наша психіка всіляко захищається від спогадів про цей період. І все ж питання доречне, якщо ми хочемо зрозуміти власну дитину і бути поряд під час невизначеності і кризи.

Звичайно, ми любимо наших дітей - це навіть не обговорюється... але от форма нашої любові часто дуже різноманітна. Деколи вона проявлена у вседозволеності - коли дитині не можливо відмовити, а в іншій ситуації вона стоїть н сторожі правил і схем - і кожне порушення дитини трактується злочин і невдячність. Де здорова межа? Як поступати правильно і, ...

Правила мега важливі - ніхто з цим не сперечається. Але нам так природньо побалувати дитину, особливо у ранньому віці, адже ми її любимо, небо би прихилили..) Безумовна батківська любов - і справді одна з найосновніших передумов повноцінного розвитку дитини. І все ж - тільки одна із. А друга базова потреб - це рамки, вони відповідають за безпеку, б...

Відповідальність - риса, що притаманна зрілим особистостям, більше того, вона, власне, і є маркером зрілості і самодостатності людини. То ж чи варто її вимагати від дитини? Звісно, ні. Але от розвивати і вчити, особливо власним прикладом, дуже навіть корисно.

Як звично нам ставити рамки та карати дитину за її поведінку.. Бо ми ж дорості і знаємо краще як треба! Але.. подивитись на світ очима радості і подиву - цю здатність ми втрачаємо з кожним роком.. може варто відкинути повчання і спробувати просто жити - жити, як це роблять діти - легко і натхненно!

Ми так боїмося нудьги і так старанно втікаємо від неї, що не залишається нічого іншого як перебувати у постійній круговерті подій і думок. Якщо ідеться про дорослу людину - то звичайно це її вибір. Але от чи корисно дитині бути зайнятою постійно, і чи навчиться вона сама придумувати те, що їй цікаво, адже для фантазії потрібен простір!