Як нам вплинути на власну дитину? Невже ми такі погані батьки? Почуття провини та безпорадності - це те, що забирає сили у батьків, в той час, коли варто просто приділити час і глибше розібратись у проблемі, можливо, скориставшись допомогою спеціаліста.

Непослух - основне, здавалось би питання - як з ним боротись? Але давайте спробуємо глянути з іншої сторони - що за ним стоїть, яка наша поведінка провокує дитину чинити спротив чи уникати правил, чи, взагалі, поводитись так, ніби цих правил не існує, весь світ зобов'язаний крутитись довкола її бажань?

Складний період - тим не менше необхідний і захопливий. Таку кількість змін і таку динаміку ми переживаємо хіба у перші роки від народження. Міняється особистість - і світ розкриває горизонти. Як допомогти і підтримати дитину у цей час перетворень і випробувань?

Як поводитись, коли підліток стає агресивним? Справлятись власними силами чи залучати школу та спеціалістів? І чи, власне, цей прояв є хворобливим? Де межа кризового пубертату та маніфестації характеріологічних проблем?

Бути батьками - справа серйозна та відповідальна. Але проблеми зі здоров'ям бувають навіть у найбільш відповідальних людей. Як поступати, якщо нема сил та енергії, а відпочивати та лікуватися абсолютно нема часу? Але чи добре буде дитині, якщо мати чи батько не звертатимуть увагу на власне здоров'я та самопочуття?

Засмучена дитина, як докір батькам, що вони, можливо, не справляються зі своїми обов'язками.. Тому з дитинства так звично ховати сльози. А в деяких випадках у ситуації суму дитину ще й можуть насварити - мовляв, сама винна і т.д. Отже сум і печаль - досить табуйовані переживання у нашому суспільстві.

Ця проблема знайома мамам і татам більшості школярів. Дитина категорично відмовляється виконувати домашнє завдання, вона готова звільняти світ від прибульців, займатися підкоренням вершини Еверест або розкладанням молекули на атоми, але тільки не уроками?!

Питання про час народження першої дитини найчастіше не виникає в молодих сім'ях, оскільки люди, що люблять одне одного, зазвичай прагнуть незабаром після весілля стати батьками.

Всі ми, дратівливі і не дуже, родом з дитинства. І напевно у багатьох з нас збереглися спогади про ті моменти, коли дорослі поводилися з нами просто обурливо: говорили якісь дурниці, відпускали їдкі жарти або безцеремонно вторгалися в наш особистий простір. Нічого дивного, що сьогодні у наших власних дітей викликають обурення практично ті ж речі.